Вже декілька днів я насолоджуюсь хатнім затишком. Немає мегаполісу, готелю, покоївок-ніндзя. Таке враження що я нікуди не їздив і цих пів року минуло у сні. Але змінилось багато. Оточуючі все ще звиклі до моєї відсутності. Мені треба будувати траекторії спілкування, на місці де колись були старі, які вже ніколи не відновляться. Тіло пам’ятає, як все було пів року тому, але розум реагує вже по-іншому.
Щойно вийшов на балкон, і був переконаний – як подивлюсь ліворуч то там повинен бути Варшавський палац культури. А там оброшинська водонапірна вежа. Теж гарно.
Немає коментарів:
Дописати коментар