Періодично ми їздимо в гори, до маленької гарної хатки. Їздимо маленьким сімейним колом – 10-15 людей і робимо все можливе щоб хатка росла і могла нас всіх вміщати.
Хата досягнула необхідних зовнішніх габаритів і настав час знімати навколо неї риштування.
Мій тесть заліз нагору, відбивати дошки від риштування, а я став внизу щоб їх лапати. І раптом – крик і шум! Надбігає наш сусід Ю.! З величезною сокирою, криком «Розійдись, ща всьо розберу» і п’яний як чіп. Він береться цілеспрямовано махати сокирою і риштування (з тестем нагорі) починає помаленьку нахилятися. Я починаю пояснювати Ю. що напевне цього робити не варта («відійди нафіг старий пень!»), Ю. обгрунтовує свої дії високою кваліфікованістю («Я всьо життє на стройці!»), тесть з гори просить нас заспокоїтись і тримати риштування. Я готуюсь до прийняття серйозного відповідального рішення («вирублю старого, розберемо риштовку, а тоді відкачаю і скажу йому що заснув з перепою»), і тут Ю. спирається на основну балку, та нахиляється, тесть елегантно зіскакує, половина риштовки падає в квітник. Ю. каже «А що я міг зробити!» і береться далі відколупувати дошки від того що залишилось.
У цьому епізоді ніхто не постраждав, а Ю. таки справді заснув з перепою і ми змогли спокійно все розібрати.
Немає коментарів:
Дописати коментар