ovochi

Зупинила мене на вулиці бездомна - каже "купи мені овочів". Я спершу відмахнувся, чого думаю буду влазити в проблеми польського уряду і його громадян. Але йду далі - мозги працюють. Я тут живу в готелі, їм скільки влізе, роблю що хочу, а вона... І раптом бачу перед собою великий напис КЕБАБ - пакістанець мило мене закликає. Ну то я по-барскі замовляю кебаб: "І побільше овочів туди наклади!" та й відношу тій бездомній. А вона мені: "Ну я взагалі то овочів хотіла а не кебаб".
Чи я колись в цьому житті щось зрозумію?

salo

Черствий хліб завжди залишаю на балконі - протягом дня його зїдають пташки. З вихідних залишилось кілька кавальчиків сала, які почали псутися - то я їх в суботу теж закинув на балкон пташкам. А вони собаки, тобто пташки, його їсти не хочуть. Два дні пролежало, хліб весь вижерли, сало залишається. Вчора ввечері лягаю спати - дивлюсь на то сало і думаю треба його зранку в смітник викинути. А рано нема. Ані крихти того сала. От я собі думаю що то таке тут вночі літає що мені з балкону все сало зїло. Може не треба було так палитись. Сьогодні вночі прилетить за добавкою, буде в шибку стукани, мені то треба?

niepokonani

В Варшаві збирає касу кіно "niepokonani", в оригіналі "The way back" (ох вже цей дослівний польський переклад). Кіно класне - група вязнів тікає з гулагу в 1940. Серед них як політичні так і зеки, тікають через Сибір, Монголію, Тібет, Гімалаї в Індію. Пішки. Без мапи. А тепер увага - це реальні події. Таки совєти були дійсно страшні, якщо від них так драпали.
Знято за мотивами книжки Славоміра Равіча, поляка якого червоні звинуватили в шпигунстві, змусивши тортурами його дружину скласти на нього наклеп. Попавши в Сибір він розуміє що дружина цього ніколи собі не вибачить і вирішує повернутись до неї.
Цілковитий роадмуві, майже без екшену, але дивитись дуже цікаво. А так як головний герой поляк - то тут збираються повні кінозали.

mat

Сьогодні знайшов за 5 злотих шахи. Купив. І навіщо я це зробив? З тих хто не поставив мені мат здається лишились тільки покоївки. Наступного разу краще куплю тетріс.

sposib poobidaty

 Переважно як йду на працовню, то по обіді вертаюсь і їм в готелі, або якщо затримуюсь і нестерпно голодний – то їм десь в місті. Цього разу вирішив економити, знаючи що затримаюсь. Тож зготував собі два пудла – одне з канапками, інше із сиром з редькою. З працовні пішов до парку, сів на лавку – і їм. Але я зробив атракцію. Так розумію що подібним чином харчуються лишень бомжі. Пів парку на мене зглядалося. Ніби чувак і виглядає порядно, але мабуть таки бездомний.

bezsonja

Купував квитки до дому – для себе і брата з сімєю. Питає касирка як імена, відповідаю: Миколай, Пелагія, Лідія і Маркіян. Вона на мене так подивилась – ніби питала «Ви що ельфи?».  Моє прізвище переплутала, хоч сказала що це нічого страшного, того ніхто не дивиться. Але повертаюсь до дому я на прізвищі Killewicz. Власне так з двома L Чимось напевне тій касирці не сподобався.

На вокзалі почув розмову двох емігрантів: чоловіка який повертається з заробітків і жінки яка на вокзалі продає в кіоску. Обоє російськомовні українці. Жінка вже десять років тут – приїхала відробляти якісь страшні борги і залишилась. Каже перші місяці взагалі не могла спати. Чоловік того й повертається що взагалі не може спати через нерви на чужині. 

Десь під кінець першого місяці – безсоння почалось на нашому поверсі серед стипендистів. Можна прийти в 3 ночі на кухню (повечеряти) і застати там цілком адекватну компанію людей, яким не спиться. Можна дивитись фільми до 4 ранку і ніхто не засне. Серед нас є декілька музикантів. В пятницю влаштували нічний концерт – на кухні гітарист і альтист грали імпровізований джаз і Гершвіна. Все було просто супер, але в 1 ночі сусіди викликали охорону.

plakaty

Вчора був у Вілянові – в музеї плакату нова виставка – плакат до 2 світової. Багато фільмових постерів того часу – польських і європейських. Найбільшим враженням були оригінали (якщо так можна сказати про друковану продукцію) Мухи і Лотрека – точніше їх порівняння. Вони висіли поруч – бордельні покраки з Парижу поруч з Віденськими сецесійними красунями. На мою думку переміг француз – його плакати привертають увагу і подають інформацію значно зграбніше і професійніше ніж «афарміловка» Мухи. Ось так.