Про псів і котів

В мене цікавий досвід спілкування з тваринами. Першого пса моя родина завела, коли я мав 10 років – з того часу пси у моєму житті були постійно. І мені якось завжди на тих псів фортунило – всі вони були гарні, розумні, віддані і безпородисті. Ну цілком як я. А от з котами склалося інакше: в хаті в нас котів не було, але часто бачив їх у друзів і знайомих. І ті всі коти були щось типу як вазонки. Вони цілий день спали, періодично міняючи позицію чи локацію – і жодного спілкування. Ближче з котами я познайомився коли одружився – в Зірчиної родинни був кіт Рудик. Думаю насправді то був лінивець який перебрався за кота. Єдине що викликало в нього емоції – це картопля і кішки. Потім до нас прийшов кіт Лондон. І це вже було щось нове! Це був страшний вбивця який змалку тренувався на мухах і метеликах а в підлітковому віці приносив до хати задушених щурів. Але при тому мав якусь рису, що нагадувала відданість. Але одного дня він пішов на прогулянку і ми його більше не бачили. Лондон був великий мисливець, жорстокий і малослівний, але коли він всідався коло нас – то здавалось ніби він щось розказує. Це був перший кіт у моєму житті який звертав увагу на людей.

А тепер прийшла Люнька – і я собі думаю чи то точно кіт? По-перше: вона віддана. Вона всюди за мною ходить і часом коло мене спить. Коли мене боліла спина – сіла мені на спину і взялась масувати.  По-друге: вона бавиться! Вона поводиться як жива істота – знаходить собі іграшки, катуляє їх по підлозі, б’ється з канапою і скаче за метеликами. Бавиться з дітьми а мене і Зірку при нагоді облизує. Розрізняє що з дітьми треба бавитись (тобто можна кусати і дряпати) а з дорослими краще дружити.  По-третє: вона тримається хати – намагається виходити на вулицю якомога рідше. Єдина проблема з бідачкою – проблеми травлення. Коли прийшла до нас, то була худюща як сірник – ми приколювались що в неї анорексія. І її цілий час проносило. А от тепер від’їлась, виросла – а какає далі страшненько і бридко. Бридко прибирати той її котячий туалет.

Люна

Зо два місяці тому до нас прийшов кіт. Точніше котиця. Вона нас уважно розглянула і вирішила що ми цілком надаємося до її обслуговування: «Молоді, здорові, і хатка така нічого... Ну пес це звичайно занадто… А що сьогодні на обід?»

Ми назвали її Люна, а за її надто аристократичні замашки кличимо її Люнька. Освоїла балкон, ціною кількох какашок по хаті освоїла котячий туалет. Почала вилазити на дах. І дуже просікає хатні розклади - з дітьми варює, кусається, Зірку боїться і лиже їй руки а мені навчилась заважати працювати. Працюю тільки однією рукою, бо друга мусить чухати Люну.

Пленер

 В понеділок бригади робочих розчистили територію після фестивалю і нас залишилось декілька художників з грудою матеріалів і полотен. Відразу кожен знайшов для себе місце під майстерню – хто засів на першому поверсі хатки, а хто захопив павільйон для шашликів. Кожного дня о 14 місцеві привозили нам обід, з якого добряче лишалось на вечерю і сніданок. Отож нам не треба було нічим перейматись крім роботи.

Звичайно ми знайшли для себе і розваги, як наприклад виїзд до Словачиини, у Бардіїв (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%97%D0%B2) – прекрасне середньовічне містечко з залишками стародавнього муру і класичною ринковою площею. Чи мандрівка у Новий Сонч – де найкраще морозиво на цілому світі. Чи відвідини Радоцини – лемківського села, повністю виселеного у 1947.

На третій день нашого перебування виявилось що територія замовлена для святкування Дня Поліції. Приїхало 120 поліцаїв у цивільному і ми закрилися в хатці. Річ в тім що метою святкування було нахлятися до срачки – а в спеціальних для цього закладах польським охоронцям закону не випадає таке робити. Отож вони винайняли закриту територію на якій виявилось ще кілька художників. І решту вечора ми пояснювали п’яним поліцаям що ми тут робимо.

Компанія наша була надміру «різношерста» - кожен з нас працював у своїй галузі, говорим своєю мовою і, як випадає для митця, мав свою специфічну поведінку. Можливо якби нам довелося так жити довше – ці відмінності могли б потягнути на конфлікти, але як на один тиждень було дуже весело і цікаво. Ми обмінювалися досвідом, мовами, художніми техніками, жартами, олівцями, забавами, секретами успіху і рецептами кави. Це був прекрасний тиждень, в прекрасному середовищі і в прекрасному місці.

Я страшенно вдячний організаторам і всім учасникам пленеру –  таке не забувається!

Лемківська Ватра

Доля вкотре нам усміхнулась! Ми з Зіркою були запрошені на пленер для художників, у Ждиню, на колишню лемківську територію. Але цей пленер – лишень відголосок колосального фестивалю «Лемківска Ватра». І я вам скажу – це Вудсток! Ми приїхали завчасно, перед пленером, щоб застати фестиваль.

Ця частина Бескидів, швидше високі і лагідні пагорби, аніж гори. «Ватра» відбувається на огородженій території зі сценою, павільйонами і наметами. Інфраструктура суперово розроблена і тут можна не тільки добре побавитись, але й нормально зїсти і виспатись. В середині території протягом фестивалю горить величезна ватра і навколо неї засипають люди які приїхали без наметів і не мають де спати (на ранок вони цілком засипані попелом, але щасливі). Пагорби навколо сцени і крамничок всіяні наметами, маленькими ватрами і керіматками.

При вході на територію розкладений величезний намет де стоїть декілька десятків столів. Назагал там влазить кілька сотень людей, які їдять, пють і при тому ще й співають. Періодично по тих столах хтось пробігає з бубном або трубою, місцями хтось засипає в процесі поїдання зупи і падає головою до миски

Мовна атмосфера – вавилон! Тут говорять українською, польською, словацькою, і різновидами русинської – але при тому повне порозуміння як мовне, так і духовне.

Протягом двох днів на сцені виступають лемківські колективи – але якщо хтось думає що це виключно «народні ансамблі», то глибоко помиляється. Тут є і джаз, і рок, і реггі, і найбанальніша попса. В більших наметах навколо сцени відбуваються різні презентації і дискусії, а в деревяних павільйонах продають їжу і народні промисли.

І мушу сказати – тут є супер. Це кращий фестиваль на якому я був!