Пленер

 В понеділок бригади робочих розчистили територію після фестивалю і нас залишилось декілька художників з грудою матеріалів і полотен. Відразу кожен знайшов для себе місце під майстерню – хто засів на першому поверсі хатки, а хто захопив павільйон для шашликів. Кожного дня о 14 місцеві привозили нам обід, з якого добряче лишалось на вечерю і сніданок. Отож нам не треба було нічим перейматись крім роботи.

Звичайно ми знайшли для себе і розваги, як наприклад виїзд до Словачиини, у Бардіїв (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%97%D0%B2) – прекрасне середньовічне містечко з залишками стародавнього муру і класичною ринковою площею. Чи мандрівка у Новий Сонч – де найкраще морозиво на цілому світі. Чи відвідини Радоцини – лемківського села, повністю виселеного у 1947.

На третій день нашого перебування виявилось що територія замовлена для святкування Дня Поліції. Приїхало 120 поліцаїв у цивільному і ми закрилися в хатці. Річ в тім що метою святкування було нахлятися до срачки – а в спеціальних для цього закладах польським охоронцям закону не випадає таке робити. Отож вони винайняли закриту територію на якій виявилось ще кілька художників. І решту вечора ми пояснювали п’яним поліцаям що ми тут робимо.

Компанія наша була надміру «різношерста» - кожен з нас працював у своїй галузі, говорим своєю мовою і, як випадає для митця, мав свою специфічну поведінку. Можливо якби нам довелося так жити довше – ці відмінності могли б потягнути на конфлікти, але як на один тиждень було дуже весело і цікаво. Ми обмінювалися досвідом, мовами, художніми техніками, жартами, олівцями, забавами, секретами успіху і рецептами кави. Це був прекрасний тиждень, в прекрасному середовищі і в прекрасному місці.

Я страшенно вдячний організаторам і всім учасникам пленеру –  таке не забувається!