Зо два місяці тому до нас прийшов кіт. Точніше котиця.
Вона нас уважно розглянула і вирішила що ми цілком надаємося до її обслуговування: «Молоді, здорові, і хатка така нічого...
Ну пес це звичайно занадто… А що сьогодні на обід?»
Ми назвали її
Люна, а за її надто аристократичні замашки кличимо її Люнька. Освоїла балкон,
ціною кількох какашок по хаті освоїла котячий туалет. Почала вилазити на дах. І дуже просікає хатні розклади - з дітьми варює, кусається, Зірку боїться і лиже їй руки а мені навчилась заважати працювати. Працюю тільки однією рукою, бо друга мусить чухати Люну.
Немає коментарів:
Дописати коментар