В понеділок зранку руки мені трусилися, а ноги підкошувалися. Добре що була поруч Зірка і вчасно мене підпирала до стіни, бо інакше я б постійно падав. Десь до 3 години ми повісили виставку і я подумав, що мабуть таки не надеремно пройшли ці 5 місяців у Польщі. Галерейники поставили мені стіл з келішками, я привіз вино, а Зірка – цукорки. Напхалося в галерею купа людей і о 19 почалося «відкриття виставки». Спочатку говорила пані куратор галереї, потім мій професор, потім я, потім знову професор і врешті всі аплодували а я то сприймав як під наркозом чи у сні, взагалі нічого не відчуваючи. Останній раз таке пережиття мав коли одружувався. Сподіваюся що виставки матиму частіше ніж шлюб.
Прийшли якісь журналісти, брали в мене інтервю, були друзі з працовні і назвали мене «Mistrzu!», мої діти роздали всім гостям флаєри виставки, два місцеві алкаші зачули запах вина на халяву і треба було їх культурно відволікати від столу, фотографи знимкували, оператори фільмували, режисери тішилися плакатами до своїх фільмів, мистецтвознавці сперечалися про доречність плакату як явища, дзядзьо і бабця дружини домовлялись з професором про мою наступну виставку в Чікаго, а ще й приїхала моя мама і я чувся майже домашньо.
Виставка висить до 19 липня, а я завтра вішатиму наступну. Це буде збірна виставка художників які перебувають тут на стипендії. Виставка буде в клубі Traffic – прекрасне приміщення у самісінькому центрі. Тому «пакой нам только снітся» - завтра знову до роботи!
Немає коментарів:
Дописати коментар