Я повернувся до Варшави на зустріч міністра (чи його заступника) зі стипендистами. Зірка з дітьми на озерах. Здається я випадково забрав з собою погоду – в них почало лити.
Всі стипендисти складають звіти, які мають здати завтра. Ніхто не спить, всюди запах кави.
Сьогодні перший раз в житті бачив на вулиці аноретичку. На лиці - років 17 максимум. Стильова зачіска, дорога суконка до колін, на пальцях величезні перстені. Крізь суконку просвічують ребра. Товщина рук і ніг майже однакова - як моїх три пальці. І шкіра на тілі поморщена як в старої бабусі, хоч лице цілком молоде. Напевне це найстрашніше, з того що я бачив у житті на свої очі.
Немає коментарів:
Дописати коментар