І знову я про
мишей. За останній місяць до мене прийшла ще одна орда мишок, значно розумніших
і хитріших від попередніх. Природній відбір… Поводились вони дуже тихо, в людні
місця з реготом не забігали, на ліжко мені не какали і взагалі я б сказав
досить чемні і виховані. Одне але – безсовісно голодні і вибредні до їжі. На
хліб і дивитись не хотіли, але залізти в слоїк зі сметаною то мила справа. Ну
то я їх і нагодував. Купив трутки з гарним запахом – вони її за два дні всю
змолотили. А тоді всі передохли. І ніби й історії кінець – але виявилось що це
тільки початок. Наймудріша з них (напевне їх король) – залізла під паркет. Там
і здохла. Ну а далі почалася етнографія похорону. Первісні люди ховали своїх
покійників перед порогом, щоб їх дух охороняв житло. То дух тої миші так нам
житло охороняв що ми мало не задихнулись від смороду. І як первісні люди почали
палити все що пахне – ароматизовані свічки, індійські палички, ефірні олії. Ну
ж паркет не зривати. Коротше королівський похорон тій миші зробили. А потім ще
одна миша вирішила стати королем. І теж здохла під паркетом…
Немає коментарів:
Дописати коментар