трошки переляку

З дитинства полюбляв фільми жахів. Ще як від «Серце ангела» у 88-89рр. І в юні роки дивився їх із задоволенням. «Пятниця 13-го», «Повсталі з пекла», «Хелоуін»…  згадую з ностальгією. Але по-справжньому налякався коли на початку 90-х побачив «Мовчання ягнят». Це мене справді вразило і на якийсь час втихомирило моє захоплення жахами. Потім якось навіть забулося про гострі пережиття зв’язані з переглядом фільмів. А десь випадково, років 7 тому подивився «Червоний дракон» - то так перелякався що в магазині з ДВД на афіші дивитись боявся.

А сьогодні подивився «MR73», який у нас романтично переклали «Одного разу в Марселі» і охарактеризували як триллер-драма. Фільм про маняків і їх жертв – дуже реалістичний і жорстокий. Це не жахи про зомбі чи біснуватих, а фільм про справжніх вбивць, від чого моторошно і неприємно. Після перегляду навіть важко знайти свої життєві цінності. Для цього напевне й пишу нотатку в блоґ. На майбутнє дивитимусь виключно «Зоряні Війни» або «Амелі».