Ну. Нарешті.
Відбули. День святого Миколая, до якого ми готувалися два тижні, підшукували
подарунки і ховали їх по шафах, нарешті закінчився. Обдаровані діти сплять, ми
теж обдаровані збираємось спати. Щасливі і втомлені. Ще декілька років тому ми
запрошували когось з друзів, перебирали його на Миколая і робили дітям цілу
виставу. Тепер діти впізнають всіх наших знайомих, а наймати актора – це, вибачте,
занадто.
Наші діти вірять
у святого Миколая. Ми ростимо їх з вірою у чудо. Все дуже гарно, мило і майже
педагогічно. Але до холєри ясної – яке ж то розчарування буде коли вони
дізнаються що їх рідні батьки кожного року влаштовували їм виставу і змушували
у неї повірити. Я боюсь про це думати.
Немає коментарів:
Дописати коментар