Ходили ми до кіна
про вампірів. На «Сутінки». Ми взагалі з Зіркою любили колись цю книжку, але
після фільму якось охололи і постійно вертаємось до питання – що ж в ідеї
«Сутінок» такого привабливого. Питання без відповіді…
Але я про кіно
взагалі то. Колись читав Бенаквіста «Сага» - там у головного героя був
футуристичний апарат для кіно – у ньому треба виставляти сюжет фільму бігунками
– один бігунок відповідає за рівень насилля, інший за комедійність, ще інший за
еротичність і т. д. Герой розважав себе тим що заганяв усі бігунки до кінця і в
результаті виходив шалений кінотреш. Після «Сутінок» я мав враження що був саме
на такому фільмі, створеному бігунками загнаними до максимального рівня: кров
лялася з екрану ріками, секс між жінкою і вампіром закінчувався розтрощеними
ліжками, а рівень комп’ютерної графіки перетнув межу реалізму. І при цьому
кінозал розривався від реготу.
А ще подивився
«Впусти мене» - теж фільм про вампірів. Головні герої – діти, я навіть спершу
подумав, що це дитяче кіно, поки кров не заляла екран. Хлопчик закохався у
дівчинку, а вона була не дівчинка а вампірчик. І при тому широко розкривається
тема дитячої душі, я б навіть сказав що це більше психологічний фільм ніж жахи.
Напевне щоб зняти
кіно на цікаву життєву тему, але в мейнстрімі, треба запхати в сюжет вампіра.
Наприклад: кіно про італійську кухню – все дуже смачно і професійно, розкішні
ресторани, лазанья і піца, але кухар – вампір. Або кіно про пограбування банку
– гламурні бандити, дорогі машини, лискуча зброя. Але в сейфі вампір. Чи
історичне кіно про середньовіччя – там взагалі усі вампіри. Кіно про сучасне
життя українців… але його вже зняли в 90-х, за мотивами Брема Стокера. Там ще
Гаррі Олдмен весь наш уряд самотужки зіграв. Геніальний актор.
Немає коментарів:
Дописати коментар