Не дуже мені виходить писати у ці дні – в понеділок відкриття виставки і окрім того взяв ще два додаткові замовлення. Роботи - купа. На відкриття приїде моя сімя, половина родини, і частина родини моєї дружини – це теж вимагає певних порухів мозгами. Але я радий, що не буду сам. Знову не буду сам.
До мене повернулися сни. Раніше я снив постійно і ще й бачив у тому різні значення, а після приїзду до Варшави сни як рукою зняло. Як писав Мілорад Павич «Циган без снів - як абетка без літер». А тепер вже третю ніч підряд кошмари з величезними комахами і лічинками, які розривають мене на шматочки – буджуся переляканий і зіпрілий.Але незважаючи на переляк я радий що знову сню.
Немає коментарів:
Дописати коментар