Сьогодні був у мого куратора – пана професора. Дуже і дуже приємний, веселий і життєрадісний  чоловік. Трохи мене похєрив за мої попередні творчі здобутки, але сказав що постарається мені допомогти. Ну чуюся після нього як з прийому лікара – жити буду, але доведеться зробити операцію без наркозу.

Обідав в турецькому ресторанчику – виходить 1 і 2, смачно і дешево. Думаю такі точки мені ще доведеться відкривати не раз.

Теоретично тут можна виживати на 20-30 зл/день, не враховуючи додаткові оплати за телефон, інтернет. Тільки от на початку цього маю трохи витрат на облаштування.

Нам видали кухню. Тепер розумію – кухня це не місце для їжі, а місце для відпочинку і розмов.