nedilja

Вчора  зранку був у відбудованій церкві домініканців. Тобто від церкви залишились лиш фрагменти і у відбудованій споруді їх де-не-де вставили в інтер’єр, точніше вмурували в стіну. Виглядає класно! Попав на службу для сімей, тобто 50% людей – діти до 10 років. Вони галділи, бавились, билися, просились на руки, знову билися. Служба, як тут розумію всюди в костелах, з різними вставками – діти читають молитви, хор під флейту, гітару і там-тами. Ну по службі я зрозумів як роблять поляків. Тобто дітей до 10 років водять на службу – капітальне відчуття общинності, патріотизму, духовного взаєморозуміння.

Діти смішні, а варшавські старушки тут взагалі відпадні. Тобто старушки зі мною дуже часто починають розмову – без причин, вони такі є всюди. Вчора 84-річний дід розповідає «Чекаю з дня на день коли подзвонить той доктор Пєсецький, а він холєра не дзвонить» - побачивши мою стурбовану реакцію він перепитав «Пан не знає хто то є доктор Пєсецький? – та то ж смерть!». Ми з ним йшли десь 10 хв, поки не дійшли до його дому і я дістав капітальний заряд позитивних емоцій від жартів старигана, який був при тому кволий, нахмурений і незадоволений. А ще тих старушків смішно слухати в автобусах – вони бурчать ще більше ніж наші а як беруться за їхніх політиків то впісятись можна, хоч і українцям там добряче дістається.

Після церкви поїхав до музею Варшавського Повстання. Це величезне приміщення-ангар, розбите на багато залів, коридорчиків. Експонатів не багато – декілька старих автоматів, однострої, документи, документи, документи, фотки і …. Літак. Багато екранів на яких йдуть хроніки, куточки в кімнатах де чути розповіді очевидців. Де-не-де вставлені  імітовані руїни в яких велися бої – в натуральну величину.  Тобто чогось конкретного що б вразило – тут немає (літак не рахується), але взагальному пережиття від відвідин музею – колосальне. Чисто на емоційному рівні. І от знову ж таки думаю – це музей кількох місяців Варшави в 45 році. І чому в нас немає жодного музею УКРАЇНЦЯМ у ІІ світовій. Я не кажу про і без того «сканадльну» УПА, а про елементарну участь українців у Червоній Армії. І розумію що Путін своїми заявочками про можливість перемоги у ІІ світовій без українців – не придумує, а тільки погоджується з нами - українцями.