експериментальний театр

Отже театр! Театрів в Варшаві хоч греблю гати, і коштують не дешево. Театр до якого ми ходили – експерементальний. Вистава називається «Без назви». Зал без лаштунків, з відкритими механізмами сцени, але досить великий. Посеред сцени величезний екран. Навпроти екрану – фотель в якому сидить актор. На актора наведена камера, яка відразу транслює зображення на екран. Отже спиною до нас сидить дядько, а за ним на декілька метрів збільшено обличчя цього дядька. В одному кутку сидить саксофоніст який періодично щось видуває, а в іншому кутку хлопець і дівчина за столом. Періодично під час вистави хлопець, дівчина і саксофоніст одночасно зриваються з місць і пробігшись по сцені, повертаються на крісла. На цьому їх функції закінчуються.  Актор в фотелі, точніше його лице на екрані протягом години читає текст. На цьому закінчується дієвий зміст вистави. Але при тому дуже цікавим і місцями смішним є власне текст – це переповідання історії біблійного Якова, його братів і фараона. Тобто Яків подається як заробітчанин який випадково попав до Єгипту, потім загримів до цюпи, але в результаті попав до фараона як професійний психоаналітик. Тоді фараон пересиляється до Якова до вязниці, і звідти випускають всіх вязнів. А фараон за настановами Якова починає записувати свої сни і списує ними всі стіни вязниці. Яків веде фараона по снах, шо Юнг. Думаю той хто це писав – знав як трактувати сни. Принаймні для мене цей текст  був страшенно цікавий.