Ми їдемо на море

Ну то ми вкотре спакувалися, сіли в машину й поїхали. Ми запланували перетнути Балканський півострів і поїхати на відпочинок до Греції. Це 1800 км, і досить витратна дорога, тому ми оптимізувалися і пересіли на іншу машину. Машина в нас тепер велика – нас там влізло восьмеро. За кермом в основному був мій шваґер – честь йому за це й хвала, бо не знаю хто б ще з такою далекою дорогою дав собі раду. Першого дня ми для розкачки проїхали 350 км і зупинилися на ночівлю у Словаччині, в готелі К2, в центрі Косьіц. Готелик дуже дешевий, по принципу «бєднєнько но чістєнько», з загальним душем і туалетом. Окрім нас там ночували зграйки мандрівників-велосипедистів, які в кімнати зворушливо заносили свої ровери. Цікаво чи вони їх ковдринками накривали.

Дуже вже кортіло порозглядати ті Косьіце, але так як наступного дня нас чекав найважчий шмат дороги, томи виїхали раненько і без сентиментів. 

На перший погляд може так виглядати, ніби ось такі мандри бусиком з сімєю – це зупинки в колоритних містечках, селфі на фоні старої архітектури і попивання кави в милих забігайлівках. Але насправді це була дальнобойна гонка, з зупинками на ночівлю, швидкими перекусами канапками і пошуком найнижчих цін на обіди.

Наступного дня ми подолали приблизно 1100 км і перетнувши Словаччину, Угорщину і Сербію доїхали до Македонії.