Самооборона

У спаленні львівської міліції і прокуратури ще будуть довго розбиратися. Якщо я правильно зрозумів, то до нас приїхали хлопці зі сходу і підбурили народ до активних дій. Міліція образилась і перестала ходити на роботу, а міськрада оголосила набір у загони самооборони. Ну якось так це було. І ось я відчувши свою причетність до великої справи негайно пішов реєструватися у  районну адміністрацію. Заходжу у актовий зал, а там тьма людей, готових стати на захист закону і права. І усі такі піднесені, аж приємно глянути. Дядько на сцені сказав що нам роздадуть жовті жилетки які символізуватимуть нашу діяльність. У вухах в мене заграв Енніо Морріконе, я подумки приміряв жилетку і зважив фразу «У місті новий шериф» . За лічені хвилини я знайшов знайомих з машиною, до яких прибився у компанію. При реєстрації виявилось що жилетку мені не дадуть, але дадуть її лідеру нашої четвірки. У вухах у мене заграв Ганс Зіммер, і я уявив як йтиму поруч із чуваком у жовтій жилетці. Коли ми закінчували реєстрацію, виявилось що жилетку нам взагалі не дадуть, бо їх носитимуть лише піші патрулі.  

Ми весело повантажились у чорний «Лансер» і кинулись на пошуки злочинців. Я не знаю скільки того вечора у Львові було само оборонців, але якщо б раптом з’явився якийсь «тітушок», його б просто розірвали на сувеніри. На кожен виклик по зелло кидалося по 20-40 машин. Усі були спраглі дії, чим увігнали кримінальний світ в глибокий ступор. 

Раптом, серед ночі, нам «на хвіст» сіло три автомобілі. По жовто-синіх прапорцях я упізнав самоооборонівців, а по зелло передали «переслідуємо чорний лан сер з вимкненими фарами!». Наш водій вибачився, увімкнув фари і ми продовжили патрулювання.

Але так весело було лишень першої ночі. На наступну ми ганяли з виклику на виклик, переслідували дорожніх правопорушників, розбороняли побутові сімейні бійки і полум’яними промовами намагались втовкмачити продавцям дотримуватись «сухого закону» (доречі в ті дні у нас був вечірній сухий закон в межах Львова). Але найгірше сталося вночі, коли банда в масках, намагалась розбити піцерію. Приїхало мабуть з 70 самооборонівців, натомість банда теж представилась самооборонцями і зазначили що вони тут для того щоб розгромити підпільне казино у підвалі цієї піцерії. Приїхав один з керівників самооборони, міліція, вони почали про щось домовлятися, і раптом нас по зелло попросили залишити це місце і дослівно «піти випити кави». Виглядало що тут якийсь рекитирський «базар» а нас просять не втручатися. Ми забралися звідти з огидним відчуттям і пішли пити каву.

З самообороною я їздив протягом тижня, поки не вернулись ображені міліціонери. Мені відверто подобається ця структура, і єдине що їй бракує це чітких графіків чергування і явних розпізнавальних знаків.

Може я ще колись отримаю жовту жилетку…