Мешкаємо під Цюрихом, над озером Greifensee. Над горизонтом видніються Альпи, по озері пливають яхточки, по графіку їздять електрички, у небі літають реаритетні планери. Все навколо утопічне як з мультика Міязакі.
Швейцарці мають чотирьохмовність - німецька, французька, італійська і ретороманська (та остання це щось раритетне). Більшість з тих що зустрічав розмовляють німецькою, але такою, що моя дружина (яка вчилась німецької) дуже напружується щоб зрозуміти про що мова. Усі таблички містять текст трьома мовами, але так як я не знаю жодної з них, то чуюся на іншій планеті.
З того що справді вражає - це чистота. Не знаю чи досягають її якимись спеціальними методами, чи це природній стан тутешніх земель, але проходивши цілий день взутий у сандалі на босу ногу на вечір маю чисті ноги. Містика! Чиста не лишень земля, але й вода - більшість фонтанів питні, як і вода з крану. Враження що ця чистота впливає на спосіб мислення - архітектура, дизайн середовища і стиль одягу ніби підвладні якомусь одному закону Нічоголишнього.
Для більшості європейців Швейцарія це супердорога країна. Але я українець зі Львова, і для мене у місцевих магазинах трохи дорожче ніж в будках на південному, але якщо попадаю на розпродаж то ціни цілком конкурентні. Хоча продукти справді дорогі, а про якісь ресторани чи кавярні й писати не буду - най самі про себе пишуть з такими цінами. Хот-дог 75 грн виходить.
Немає коментарів:
Дописати коментар