Мав цілих 4 дні у Львові. З одного боку це дуже мало щоб натішитись сімєю, з іншого боку це багато, бо наступного разу повернусь хіба на Великдень.
Сьогодні вранці виїхав до Перемишля автобусом, який спізнився майже на годину. Автобус був розкішний – Ікарус розбитий вщент конрабандистами. Все що можна у ньому було розкручене, знівечене і тріснуте. Вентиляційні панелі над сидженнями були повидирані або якось дивно викривлені.Відчуття - як у фільмі-постапокаліпсисі! Останній автобус з людьми а по узбіччю доріг бродять голодні зомбі.
В автобусі їхало близько 10 людей. Більшість перед кордоном почали обмотуватись скотчем і обчіплятись пачками цигарок. Цигарки запихали в такі місця що якби я мав потяг до куріння то після побаченого кожна цигарка викликала б у мене огиду. І думаєте це все? Коли ми приїхали на польську митницю, поляки залишили нас і пішли обшукувати автобус – а ці веселі українські хлопці почали розкручувати їхню митницю і витягати з заначок якісь пляшки і папіроси які невдалося пронести в попередній раз. Коли вернулись митники контрабандисти були повністю заладовані і … полські митники нічого в них не знайшли. Ну все – ані слова більше про контрабанду, бо контрабандисти побачать цей блог і натравлять на мене якогось свого BobaFeta.
Я був останній в черзі до прикордонників і мої речі взялися переглядати з якимось нездоровим інтересом. Ніби це я обмотувався цигарками і пляшками алкоголю. Вони заглядали навіть в чохол від фотоапарату. Адже відомо що всі знамениті контрабандисти перевозять цигарки ховаючи у напівпрофесійні фотоапарати за 800$ і таким чином заробляють на своє захоплення фотографією. Щоб не було так сумно на кордоні я включив собі PinkFloyd «The Wall». Стало ще сумніше і тому купив в прикордонному магазині журавлину на коняці. Але ввечері накиряюсь.
В Перемишлі лишень пів години зачекав на поїзд, в якому зараз і їду. Це справді фантастика – от так вийти з поїзда в нет, перевірити пошту, написати щось у блозі.
Немає коментарів:
Дописати коментар