mjach

Навпроти готелю є величенький торговий центр – в якому переважно закуповуємось всім насущним. А між готелем і торговим центром є англійська школа – тобто школа для всіх польськонерозмовних дітей. Там багато азіатиків, є з десяток негренят і всі вони перед тою школою виходять на стадіон і щодня грають у футбол. Скільки не ходжу в магазин – а вони все мяч ганяють – хай живе міністерство освіти.

І от сьогодні я пішов купувати прінтеросканероксерокс – необхідна річ у мої роботі. Купив його – настрій суперовий, несу так гарно перед собою, тішусь життям – і раптом мені мяч в голову ХРЯСЬ! Мало то своє щастя не вкинув. Ці маленькі нацисти грали у футбол і мене мало не вбили. Без сумнівів – випадково.

Я вже чотири місяці ходжу попри їх школу і жодного разу не бачив як мяч вилітав за сітку, не те щоб в когось попадав. А тут раптом хрясь мені в самісіньке чоло, ще й до того як я з технікою легкозламною. Це що фізика чи езотерика? Іноді враження що є речі які трапляються тільки з трьома істотами на цьому світі – з Мікі Маусом, з Дафі Даком і зі мною.