Отже відпочиваємо
ми на півострові Піліон, у маленькому і нетуристичному селищі. Мешкаємо на
другому поверсі прекрасного напівфортифікаційного будинку, з дерев’яними
віконницями, мармуровими підлогами і великою терасою. Маємо тут кухню, тож
харчуємось самостійно, бо ціни в місцевих ресторанчиках дуже навіть
європейські. А ресторанчиками тут всіяне усе побережжя, хоча протягом дня тут
дуже мало людей. Здається що це просто стиль життя – мати ресторан, навіть з
одним відвідувачем на день.
Наше
містечко розкинулось у затоці тож море тут спокійне і тихе. І щоб відчути
екстрім, вчора ми їздили на інший бік
півострова, до відкритого моря з
бурхливими хвилями. Дороги тут у стилі фільмів про Бонда – вузькі серпантини, а
часом і взагалі польові та напів-обсипані.
Після
кількох поїздок до Болгарії – порожній пляж досі був для мене міфом. А тут –
ось таке.
Немає коментарів:
Дописати коментар