Одного прекрасного дня ми вирішили їхати на Рейнський водоспад. Це близько 50 км від Цюриха, майже на швейцарсько-німецькому кордоні. На передодні поїздки, мій брат Маркіян повністю розписав маршрут яким ми маємо рухатись, детально розповів усе що маємо побачити і куди маємо зайти. Отож ми з Зіркою і дітьми сіли в електричку і поїхали.
Водоспад прекрасний! І найбільший у Європі (23 м). На скелі біля водоспаду височіє замок і декілька оглядових майданчиків. Починаючи огляд водоспаду з замку ми спускались з одного майданчка на інший, аж поки не опинились біля його підніжжя, у маленькій пристані, де між оглядовими катерами хлюпались величезні рибини. Цілком казкове пережиття. А далі ми вирішили скористатись з цінних вказівок мого брата і пройтись до одного з мостів через Рейн. І якраз тоді почалась одна з тих подій, які відбуваються тільки зі мною: я повів Зірку і дітей в протилежний бік, твердо переконаний що йду до мосту через Рейн.
Казкова стежка вела нас крізь ліс над рікою, з однієї галявини на іншу нам відкривались прекрасні краєвиди, але бажаного мосту не було. Моїй групі почали здавати нерви і щоб розвіяти негативні емоції ми пішли купатись. Тільки купальних строїв ми не взяли, тож купались у цій повній дичі голяком і тішились як навколо все казково і гарно. А знаєте чому довкола було так казково і гарно? ТОМУЩО ДО ХОЛЄРИ ЯСНОЇ Я ЗАВІВ УСІХ В НІМЕЧЧИНУ! Тільки ми цього ще не знали і пройшовши 10 км вийшли на дамбу огороджену колючим дротом. "Якісь дикі" подумали ми оглядаючи їхні загорожі і знайшовши в них шпарку вернулись через дамбу до Швейцарії, у містечко Rheinau, звідки пересадками з автобусів на електрички поїхали до Цюриху.
Так я навчився переходити швейцарсько-німецький кордон і при цьому світити голим задом. Думаю що цей героїчний перехід Зірка буде згадувати до кінця мого життя, і голосно нагадуватиме про нього у кожній нашій мандрівці.
Немає коментарів:
Дописати коментар